Середа, 13.12.2017, 10:34

Тарасівська ЗОШ І-ІІІ ступенів. Частина - 2

Календар
«  Березень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2016 » Березень » 4 » ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ОБЛАСНОЇ КОНЦЕПЦІЇ ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
10:43
ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ОБЛАСНОЇ КОНЦЕПЦІЇ ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ПОЛТАВСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ

НАКАЗ

14.09.2015                                                              м. Полтава                                                   №  308

Про затвердження обласної Концепції виховної діяльності

навчальних закладів Полтавської області на 2015-2020 роки та плану

заходів щодо її реалізації на 2015-2016 навчальний рік

           Відповідно до Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 16.06.2015 № 641 та на виконання рішення колегії Департаменту освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації  від 27 травня 2015 року протокол    № 2/3 ,

НАКАЗУЮ:

  1. Затвердити обласну Концепцію виховної діяльності навчальних закладів Полтавської області на 2015-2020 роки (додаток 1).
  2. Затвердити План заходів щодо реалізації обласної Концепції виховної діяльності навчальних закладів Полтавської області на 2015-2020 роки у 2015-2016 навчальному році (додаток 2).

3.     Контроль  за  виконанням  наказу покласти на заступника начальника Департаменту освіти і науки облдержадміністрації Гажієнко Г.І.

Директор Департаменту освіти і науки                                                       Є. А. Ленський

  Обласна Концепції вииховної діяльності навчальних закладів Полтавської області на 2015-2020 роки 

Вступ    Актуальність      Регіональні особливості Полтавської області    Визначення проблем   

 

Актуальність розробки обласної Концепції виховної діяльності навчальних закладів Полтавської області на період 2015-2020 рр. зумовлюється необхідністю пошуку ефективних шляхів формування позитивного соціального досвіду, світоглядних позицій і ціннісних орієнтирів дітей та молоді на основі духовних, моральних і культурних засад життя українського народу, координації взаємодії освітніх установ, державних інституцій та громадськості.

Кожен регіон, заклад освіти має формувати свою виховну систему,  яка ґрунтується на традиціях рідного краю і держави та побудована за принципами системності, врахування інтересів, запитів різних категорій учнів і спрямована на організацію виховного процесу з використанням інноваційних педагогічних технологій.

Полтавщина є унікальною частиною України. Мальовнича природа, прекрасні пам'ятки історії, літератури, архітектури, наукові досягнення – усе це й сьогодні є неповторною особливістю Полтавщини. Не існує галузі людської діяльності, у якій би полтавці не проявили себе. Тільки діячів письменства Полтавщина дала світові понад 1000. Чого варті лише імена Григорія Сковороди та Івана Котляревського, Миколи Гоголя і Миколи Гнєдича в українській та світовій літературі? Козацьку славу описали літописці Самійло Величко і Григорій  Грабянка. У Полтаві та на її околицях народилися Степан Стеблін-Камінський, Оксана Іваненко, Андрій Пашко, Андрій Страшко. Тут жили й працювали письменники:   Володимир Короленко, Панас Мирний, Іван Нечуй-Левицький, Федір Гарін, Олександр Чуча, Михайло Казидуб, Тарас Нікітін, Петро Ротач, Федір Моргун.

 Козельщинський, Кобеляцький та Новосанжарський райони – це батьківщина багатьох письменників. Найвизначніші серед них – Олесь Гончар, Павло Загребельний, Борис Олійник, Юрій Дольд-Михайлик.

   На Лубенщині жили й творили Олесь Донченко, Петро Лубенський, Володимир Малик, Шолом-Алейхем, Василь Симоненко, Петро Артеменко.

   З Миргородщини – Василь Капніст, Панас Мирний, Іван Білик, Володимир Самійленко, Олесь Донченко, Яків Шутько, Анатолій Дімаров, Степан Руданський.

   Із Гадяччини походять Олена Пчілка, Михайло Драгоманов, із Лохвиччини – Архип Тесленко, Яків і Петро Савченки.

   Славетні імена Зіньківщини – брати Григорій і Григір Тютюнники, Микола Зеров, Михайло Орест, Іван Цюпа, Іван Багряний, Дмитро Нитченко (Чуб).

   У Глобинському районі народились і творили Володимир Канівець, Дмитро Косарик, Михайло Старицький, брати Майбороди, Олександр Білаш, Раїса Кириченко.

   Гребінківщину уславив поет Євген Гребінка.

   Гідно заявили про себе полтавці-актори Віра Холодна, Клара Лучко, Юрій Тимошенко (Тарапунька), Тамара Кислякова.

   Не можна не згадати про видатних учених-земляків: конструкторів ракетно-космічної техніки Юрія Кондратюка (Олександра Шаргея), Володимира Челомея, Юрія Побєдоносцева, конструктора важких танків Миколу Духова, космонавта Георгія Берегового, математика Михайла Остроградського, відомих учених-винахідників Гліба Котельникова, Миколу Пильчикова, Івана Францевича, Семена Брауде.

   На Полтавщині працювали природодослідники Василь Докучаєв, Володимир Вернадський, Микола Вавилов, видатні вчені-педагоги Антон Макаренко, Григорій Ващенко, Василь Сухомлинський.

Засновник української класичної музики Микола Лисенко також родом із Полтавщини.

Матеріали про діяльність цих людей, їх творчу, наукову спадщину повинні використовуватись у виховній роботі навчальних закладів області.

Одне з найважливіших виховних завдань, що  стоїть  перед педагогами області,  – це виховання підростаючого покоління на національних традиціях, звичаях, що властиві  Полтавщині.

Реформування системи освіти ставить перед органами управління й навчальними закладами невідкладні завдання щодо визначення пріоритетних напрямів виховання, науково-методичного та інформаційного забезпечення виховної діяльності педагогів з урахуванням особливостей полтавського краю.

За умови суттєвих змін світоглядних і ціннісних орієнтацій у суспільстві, соціально-економічної кризи і спаду життєвого рівня населення педагогам потрібно вести цілеспрямовану роботу з тим, щоб допомогти молоді адаптуватися, знайти своє місце у складних суспільно-політичних реаліях, запобігти розповсюдженню світоглядного нігілізму в молодіжному середовищі.

Економічна криза, сучасний стан культури та освіти, неясність перспектив, значне розширення свобод громадян і неможливість для більшості людей скористатися ними, як через економічну скруту, так і через психологічну неготовність, поширення бездуховності, збільшення кількості правопорушень в учнівському середовищі, зростання злочинності – все це не може позитивно впливати на становлення особистості дитини.

Побудова громадянського суспільства, інтеграція України у світове та європейське співтовариство передбачають орієнтацію на Людину, її духовну культуру, виховання ціннісного ставлення до соціального оточення та самої себе, національно свідомого, високоосвіченого, життєво компетентного, толерантного громадянина-патріота, здатного до саморозвитку та самовдосконалення, відповідального перед своєю нацією.

Зміст Регіональної Концепції спрямований на пошук шляхів вирішення питань захисту і збереження психічно, фізично здорового дитинства, становлення національно свідомої учнівської молоді, готової до будь-яких життєвих ситуацій.

Концепція визначає фундаментальні засади організації виховної роботи, її основні цілі, форми і методи.  Вона є підґрунтям для створення і практичної реалізації різних форм виховної діяльності, розроблення положень, програм і планів виховної роботи.

Кожен заклад освіти має формувати свою виховну систему, виходячи при цьому не тільки із суспільно-політичної необхідності, а й враховуючи національні традиції та регіональні особливості.

Варто враховувати природно-географічні, історичні, економічні, етнографічні   особливості Полтавщини, по-новому поглянути на викладання дисциплін культурологічного спрямування.

Виховання повинно акумулювати національну історію, народні звичаї, обряди, традиції, багатство української й етнічних культур як самобутнього явища світової цивілізації, одночасно не допускаючи національної обмеженості та винятковості.

Глобальний простір, у який інтегрується суспільство, передбачає засвоєння надбань культури різних народів. Тому постає потреба в здатності дітей та молоді до входження у світовий соціокультурний простір – за умови збереження української національної ідентичності.

У вихованні особистості загострилися певні суперечності, які виникли в суспільстві, що породило нові суттєві проблеми:

·                    зміна ціннісних орієнтирів соціуму;

·                    погіршення стану здоров’я населення;

·                    соціальна апатія, дезадаптація, поляризація суспільства;

·                    несформованість життєвих навичок молодого покоління;

·                    поширення шкідливих звичок, захворювань на ВІЛ/СНІД, зниження показників репродуктивного здоров’я молоді;

·                    агресія і насильство, прояви ксенофобії;

·                    бездоглядність, безпритульність;

·                    збільшення проявів девіантної поведінки;

·                    недостатній рівень медіаосвіти в учнівському та молодіжному середовищі;

·                    низький рівень культури мовлення;

·                    медіа-, комп’ютерна залежність; дефіцит живого спілкування;  

·                    особливостей молодіжної  субкультури.

 

Загострення  проблем, зазначених вище, акумулюються на певних рівнях:

Сімейний рівень:

·                    помилки сімейного виховання, перекладання виховних проблем на школу;

·                    низький рівень педагогічної культури батьків, перевага авторитарних методів виховання;

·                    загострення конфліктів «діти – батьки»;

·                    неповні сім’ї, брак авторитету одного із батьків;

·                     психологічний дискомфорт у сімейних стосунках.

Навчальний рівень:

·                     прорахунки в організації виховного процесу;

·                     формалізація навчального процесу;

·                     авторитарний та ліберальний стилі виховання;

·                    відчуженість особистості від освітнього середовища;

Особистісний рівень:

·                    відсутність перспектив використання набутого соціального досвіду суспільно-корисної діяльності в майбутньому;

·                     втрата ціннісних орієнтирів;

·                     конфліктизація взаємовідносин між дітьми;

·                     криміналізація поведінки;

·                     соціальне розшарування;

·                     несприйняття авторитарних методів виховання;

·                    вплив негативного соціального досвіду на формування свідомості особистості;

·                    нагромадження низькопробної масової культури над високохудожніми надбаннями національного фонду країни у вихованні різноманітних смаків дітей та молоді;

·                     низький рівень комунікативних навичок.

 

І. Мета, завдання, принципи

·                    Мета,   основні принципи

●                  Завдання виховної роботи

●                  Основні форми виховної діяльності

●                  Суб'єкти,  цільові групи та їх взаємодія, чинники виховання

 

Метою  Концепції  є проектування виховного простору з урахуванням сучасної суспільно-політичної ситуації, яка  базується на загальнолюдських та громадянських цінностях української нації, для формування свідомого громадянина Української держави, готового до виконання громадянських обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань Полтавщини, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури дітей та молоді.           Для створення сприятливого виховного середовища з урахуванням сучасних вимог, специфіки та традицій освітніх навчальних закладів Полтавщини, їх матеріального забезпечення, науково-методичного рівня педагогічних колективів визначено основні завдання Концепції:

  • утвердження патріотизму, виховання правової культури, поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки – Герба, Прапора, Гімну України та історичних святинь; сприяння набуттю дітьми і молоддю громадянського досвіду на основі готовності до участі у процесах державотворення та розвитку Полтавщини як регіону;

-       формування навичок здорового способу життя, профілактика правопорушень і негативних соціальних явищ дітей та молоді;

  • культивування кращих рис української ментальності, виразником яких стала Полтавщина; збереження традицій полтавської педагогічної спадщини (А.Макаренко, В.Сухомлинський, Г.Ващенко, Б.Грінченко); формування мовної культури, оволодіння та вживання української мови як духовного коду нації;
  • забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, людей похилого віку, турбота про молодших та людей з особливими потребами;

-       усвідомлення функції і значення природи в житті людини, здатності жити в гармонії з природою, мотивації до ведення природоохоронної діяльності;

-       формування духовності, моральності, загальнолюдських цінностей серед молодого покоління засобами етнопедагогіки; успадкування культурних надбань українського народу, збереження народних традицій та промислів Полтавщини;

  • створення умов для розвитку, саморозвитку, самовдосконалення та професіоналізму, високої мотивації до праці як основи конкурентоспроможності громадянина, а відтак, держави.

 

Основні принципи виховної роботи:

●       Принцип національної спрямованості. Передбачає формування національної самосвідомості усіх суб’єктів виховного процесу, моральної та фізичної готовності до виконання громадянського обов’язку захисту територіальної цілісності та незалежності України, виховання любові до рідного краю, свого народу, шанобливе ставлення до його культури; повагу, толерантне ставлення до культури всіх народів,  які проживають в Україні та за її межами.                     

●       Принцип цілісності. Виховання організовується як системний педагогічний процес; спрямовується на гармонійний та всебічний розвиток особистості, формування в неї цілісної картини світу. Передбачає наступність у реалізації напрямів і етапів виховної роботи на різних освітніх рівнях: охоплює всі сфери життєдіяльності дітей та молоді; здійснюється різними соціальними інституціями, а також у навчальній та позаурочній діяльності.

●       Принцип культуровідповідності. Вихованці і педагоги спільними зусиллями перетворюють зміст історичного морально-етичного досвіду людства на систему відкритих проблем. Така проблематизація моральної культури слугує джерелом особистісного розвитку дитини, умовою засвоєння нею загальнокультурних надбань, а саме виховання здійснюється як культурологічний процес, формування базису культури особистості.

●       Акмеологічний принцип. Педагоги повинні будувати виховний процес так, щоб вихованці засвоїли найвищі морально-духовні цінності; створювати умови для оптимальної самореалізації підростаючого покоління, розвитку їх індивідуальних можливостей і здібностей. Напрями виховної роботи втілюються у відповідних результатах — міцно й органічно засвоєних загальнолюдських і національних цінностях, стратегії життя, яка передбачає постійний рух до здійснення нових, соціально значущих задумів; формування умінь долати труднощі, прогнозувати наслідки своїх учинків; здатності свідомо приймати рішення.

●       Принцип суб'єкт-суб'єктної взаємодії. Учасники виховного процесу є рівноправними партнерами у процесі спілкування, ставляться уважно до поглядів одне одного, визнають право кожного  на   самоідентичність,  узгоджують свої позиції. Педагог повинен уникати жорстких приписів, не ставитися до вихованця як до пасивного об'єкта своїх впливів; зважати на його психологічний стан, життєвий досвід, систему звичок і цінностей; виявляти емпатію, вдаватися до конструктивних та продуктивних виховних дій; бути схильним до творчості та педагогічної рефлексії.

●       Принцип адекватності виховання до психологічних умов розвитку особистості. Педагоги повинні зосереджувати свою увагу на дитині, враховувати її вікові та індивідуальні особливості, не форсувати її розвиток, задовольняти фундаментальні потреби дитини (у розумінні, визнанні, сприйнятті, гуманному ставленні до неї); виробляти індивідуальну програму її розвитку; стимулювати розвиток  особистості  у свідомому ставленні до своєї поведінки, діяльності, життєвого вибору.

●       Принцип особистісної орієнтації. Педагоги повинні культивувати у зростаючої особистості  вміння самооцінки, впевненості у собі, визнавати її право на вільний розвиток та реалізацію своїх здібностей; не обмежувати її у правах почуватися індивідуальністю; виробляти оптимістичну стратегію розвитку кожного вихованця; спрямовувати зусилля на розвиток світогляду, самосвідомості, культури потреб, емоційної сприйнятливості, доцільної поведінки, базових якостей особистості.

●       Принцип превентивності. Навчальні заклади повинні проводити профілактику негативних проявів поведінки дітей та учнівської молоді, допомагати їм виробити імунітет до негативних впливів соціального середовища. При цьому має бути забезпечена система заходів економічного, правового, психолого-педагогічного, соціально-медичного, інформаційно-освітнього, національно-патріотичного характеру по формуванню позитивних соціальних настанов,   позитивної мотивації до здорового способу життя за методом “рівний-рівному, запобігання вживанню наркотичних речовин та різному прояву деструктивної поведінки, відвернення суїцидів та формування навичок безпечних статевих стосунків.

●       Принцип технологізації. Виховний процес повинен будуватися на науково обгрунтованих діях педагогів та відповідно організованих ними діях вихованців, підпорядкованих досягненню спеціально спроектованої системи виховних цілей, що узгоджуються з психологічними механізмами розвитку особистості та ведуть до кінцевої мети виховання. Побудований таким чином виховний процес має ознаки проективності, певною мірою гарантує позитивний кінцевий результат.

•  Принцип демократизації. Визнання академічною спільнотою права кожного на свободу виявлення своєї творчої індивідуальності, усунення авторитарних методів виховання.

Принцип гуманізації. Створення умов для особистісної самореалізації,  формування людяної, щирої, доброзичливої, милосердної особистості.

Принцип єдності навчальної та виховної діяльності.  Консолідація учнівства, студентства та науково-педагогічних працівників у єдину академічну спільноту, об’єднану спільною мораллю та ідеями.

Принцип послідовності, системності і наскрізності. Включення виховних аспектів у всі форми освітнього процесу, зв'язок виховання із життям, трудовою діяльністю народу та продуктивною працею.

•  Принцип диференціації та індивідуалізації виховного процесу. Врахування у виховній діяльності рівнів фізичного, духовного, психічного, соціального, інтелектуального розвитку дітей та молоді, стимулювання їхньої активності та розкриття творчої індивідуальності.

•  Принцип єдності теорії та практики. Реалізація набутих дітьми та молоддю знань, умінь і навичок на практиці, включаючи самоврядування та громадську діяльність.

Принцип природовідповідності. Врахування багатогранної і цілісної природи

   людини, вікових та індивідуальних, соціально-психологічних особливостей учнів    і студентів.

Принцип правової свідомості. Виховання поглядів, ідей, які виражають ставлення дітей та молоді до права, законності, правосуддя, їхнє уявлення про те, що є правомірним і неправомірним.

 

Вказані принципи складають певну систему. Кожен із них є важливою складовою, взаємопов'язану з іншими. Їх гармонійне поєднання є запорукою ефективного виховного процесу.

 

 

2. Інтелектуально-духовне виховання:

•  розвиток пізнавального інтересу, творчої активності, мислення;

•  виховання потреби самостійно здобувати знання та готовності до застосування знань, умінь у практичній діяльності;

• реалізація особистісного життєвого вибору та побудова професійної кар’єри на основі здібностей і знань, умінь і навичок;

• виховання здатності формувати та відстоювати власну позицію;

• формування особистісного світогляду як проекції узагальненого світосприймання.

3. Громадянсько-правове виховання:

•   виховання поваги до прав і свобод людини та громадянина;

• виховання поваги до Конституції, законів України, державних символів України;

• виховання громадянського обов’язку перед Україною, суспільством;

• формування політичної та правової культури особистості;

• залучення студентської молоді до участі у доброчинних акціях і розвитку волонтерського руху.

4. Моральне виховання:

• розвиток почуття власної гідності, честі, свободи, рівності, працелюбності, самодисципліни;

• формування моральної культури особистості, засвоєння моральних норм, принципів, категорій, ідеалів суспільства на рівні власних переконань;

• становлення етики міжетнічних відносин та культури міжнаціональних стосунків.

5. Екологічне виховання:

•  формування основ глобального екологічного мислення та екологічної культури;

•  оволодіння знаннями та практичними вміннями раціонального природокористування;

•  прищеплення почуття відповідальності за природу як національне багатство;

•  виховання готовності до активної екологічної та природоохоронної діяльності.

6. Естетичне виховання:

•  розвиток естетичних потреб і почуттів, художніх здібностей і творчої діяльності;

•  формування у молоді естетичних поглядів, смаків, які ґрунтуються на українських народних традиціях та кращих надбаннях світової культури;

•  вироблення умінь примножувати культурно-мистецькі надбання народу, відчувати і відтворювати прекрасне у повсякденному житті.

7. Трудове виховання:

•  становлення особистості, яка свідомо та творчо ставиться до праці в умовах ринкової економіки;

•  формування почуття господаря та господарської відповідальності;

•  розвиток умінь самостійно та ефективно працювати.

8. Фізичне виховання та утвердження здорового способу життя:

• виховання відповідального ставлення до власного здоров’я, здорового способу життя;

•  формування знань і навичок фізичної культури в житті людини;

•  забезпечення повноцінного фізичного розвитку студентів;

•  фізичне, духовне та психічне загартування;

•  формування потреби у безпечній поведінці, протидія та запобігання негативним звичкам, профілактика захворювань;

•  створення умов для активного відпочинку студентів.

Зазначені напрями виховання тісно взаємопов'язані, доповнюють один одного, мають самостійне теоретико-методологічне значення. Разом з тим вони утворюють цілісну систему виховання.

Вищий навчальний заклад співпрацює з органами державної влади, місцевим самоврядуванням, громадськими організаціями. Формування особистості майбутнього фахівця здійснюється системно, через вплив усіх структур і підрозділів,  що функціонують у навчальному закладі. Це відбувається як у навчальний, так і в позанавчальний час: через лекційні курси, роботу клубів, гуртків, колективів художньої самодіяльності, університетських музеїв, діяльність ЗМІ, відвідування пам'ятних місць, мистецьких програм, участь у заходах з відзначення державних свят і пам’ятних дат, зустрічі з ветеранами праці і бойових дій, залучення студентів до волонтерської роботи, зустрічі з представниками державних і громадських організацій, центрів, місцевого самоврядування тощо. Отже, крім аудиторно-навчальних форм діяльності, студенти проходять школу громадянського становлення через систему різноманітних студентських структур, а саме: гуртків, факультативів, клубів, мистецьких колективів, об'єднань за інтересами тощо.

Важливу роль в організації виховної діяльності вищого навчального закладу відіграє студентське самоврядування – форма організації діяльності студентів і аспірантів, що сприяє максимальному виявленню і реалізації їхніх творчих здібностей, формуванню моральних і професійних якостей, відповідальності за результати своєї життєдіяльності.

Студентське самоврядування формує у молоді навички майбутніх професіоналів, працівників, організаторів і керівників, сприяє залученню юного покоління до процесу управління навчальним закладом. Діяльність органів студентського самоврядування спрямована на вдосконалення навчально-виховного процесу, підвищення якості навчання, виховання культури студентів і аспірантів, збільшення соціальної активності та відповідальності молоді.

3.     Органи влади та місцевого самоврядування, соціальні інституції як суб'єкти виховання

Без  особливої державної турботи про вільний і забезпечений розвиток освітніх установ неможливо забезпечити належну організацію виховання гармонійно розвиненої особистості.

Органи виконавчої влади та місцевого самоврядування розробляють стратегію і тактику виховної діяльності, створюють умови для її реалізації,  стимулюють та поширюють позитивний досвід роботи.

 Обласна державна адміністрація, обласна рада, Департамент освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, органи управління освітою, управління та служби, які залучаються до виховання, громадські організації, друковані видання, радіо, кіно, телебачення, комп'ютерно опосередковане спілкування, Інтернет, мобільна телефонія – є суб'єктами виховного процесу в регіоні.

Основними виховними завданнями є:

•  прийняття правових актів (як нормативних, так і індивідуальних) та управлінських рішень з питань виховання, забезпечення охорони і захисту основних прав людини, природного середовища, охорони і відновлення здоров'я, соціального забезпечення, освіти, виховання, розвитку культури тощо;

•  активна протидія випадкам порушення чинного законодавства;

•  вдосконалення нормативно-правових аспектів взаємодії;

•  підготовка спеціалістів з координації взаємодії органів державної влади,  навчальних закладів з дитячими та молодіжними громадськими організаціями і об'єднаннями;

•  надання можливостей учнівському та студентському самоврядуванню, дитячим і молодіжним об'єднанням брати участь у формуванні  соціальної молодіжної політики;

•  сприяння розбудові в Україні ефективної системи медіаосвіти;

•  забезпечення всебічної підготовки дітей і молоді до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною системою медіа;

•   формування у дітей медіа обізнаності, медіаграмотності і медіа-компетентності відповідно до їхніх вікових та індивідуальних особливостей;

•   формування інформаційної, просвітницької, пізнавальної, розвивальної та розважальної культури.

 

Виховання дітей як у сім’ї, так і в навчальному закладі повинно враховувати індивідуальні здібності і нахили, здійснюватись рідною мовою, в атмосфері доброзичливості і взаєморозуміння, з опорою на народні і сучасні педагогічні надбання, національну і світову культуру, вселюдські і національні моральні цінності.

Важливим чинником у вихованні підростаючого покоління є соціальні об’єкти, які виступають суб’єктами виховання дітей та молоді, дають змогу покращувати і коригувати виховання школярів.

Взаємодія всіх учасників виховного процесу забезпечує педагогічні умови ефективного виховання підростаючого покоління.     

ІІ. Основні напрями реалізаці.   Інструменти та механізми реалізації.    Очікувані результати.

Інструменти та механізми реалізації Концепції

Діяльність кадрових посадових осіб освітніх закладів:

-     директор, ректор закладу освіти;

-     методисти відділів освіти;

-     заступники директора з навчально-виховної  та виховної роботи, проректори, декани, заступники деканів;

-     вчителі-предметники, викладачі;

-     класоводи, класні керівники, вихователі, куратори;

-     педагоги-організатори, культорганізатори;

-     соціальні педагоги;

-     практичні психологи;

-    керівники гуртків, колективів художньої самодіяльності.

 

 

·       анкетування всіх учасників навчально-виховного процесу;

·       активне залучення до виховної діяльності органів учнівського або студентського самоврядування закладу та проведення навчання активу самоврядування з використанням інтерактивних технологій: рольових ігор, тренінгів розвитку лідерських якостей;

·       співпраця освітніх закладів із органами державної влади, місцевим самоврядуванням, громадськими організаціями.

 

І

Очікувані результати реалізації Концепції

Виконання Концепції сприятиме:

-       створенню в області виховного простору, який формує ціннісне ставлення особистості до суспільства, держави, себе, праці, мистецтва, природи історичних, культурних і духовних надбань людей рідного краю;

-       створенню, розвитку, забезпечення ефективного функціонування виховних систем навчальних закладів області;

-       оптимальному поєднанню різних форм організації виховної роботи: індивідуальної, групової, масової – під час організації начально-виховного процесу та якісного змістовного дозвілля, підтримка інтелектуальних і творчих здібностей дітей та молоді;

-       інтеграції зусиль батьківської громадськості навчальних закладів Полтавщини, представників державної влади, громадських і благодійних організацій, правоохоронних органів та установ системи охорони здоров'я;

-       становленню, створенню і розвитку дитячих і молодіжних громадських організацій та об’єднань як осередків формування громадянської і соціальної активності особистості;

-       створенню належних умов для гармонійного розвитку особистості, її громадянській, соціальній активності та особистісного зростання кожного вихованця.

Пропонована обласна Концепція має допомогти педагогам Полтавської області проектувати та моделювати виховний процес, залучати широку батьківську громадськість до активної участі у навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів, привертати увагу суспільства до проблем навчання і виховання молодого покоління, плекати творчу особистість, яка здатна бути справжнім громадянином-патріотом суверенної України.

 

Ректор                                                                                       В. М. Зелюк

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Переглядів: 246 | Додав: Діва | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar