Понеділок, 11.12.2017, 19:46

Тарасівська ЗОШ І-ІІІ ступенів. Частина - 2

Календар
«  Травень 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2015 » Травень » 12 » . . . . . . . . . . 8 Т Р А В Н Я - ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ТА ПРИМИРЕННЯ . . . . . . . . . . .
08:03
. . . . . . . . . . 8 Т Р А В Н Я - ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ТА ПРИМИРЕННЯ . . . . . . . . . . .

                

 Весна завжди приносить радість і надію. Надію на мирне життя. Мабуть саме такі відчуття, тільки підсилені радістю перемоги, відчували ті, хто дійшов до Берліна у травні 1945 року. Особливо, коли нацистським командуванням був підписаний документ про капітуляцію. І почався відлік мирного часу у Європі.

Минуло сім десятиліть від того дня. Вже майже не залишилося тих, хто воював на фронтах; тих, хто були насильно вивезені на роботи в роки окупації; вже давно посивіло чоло у дітей війни. Але не тьмяніє згадка про всіх їх у представників післявоєнних поколінь. Особливо важливо показати зовсім юним хлопчикам та дівчаткам, що війна – це не просто бойовик, а життя їхніх рідних.

            

З особливою теплотою і вдячністю ми згадуємо тих, хто відстояв мир у Європі, в День пам’яті та примирення 8 травня. В цей день в учнів, вчителів та персоналу школи «розцвіли» на грудях червоні маки – символ пам’яті про полеглих за рідну землю. Після уроків на базі шкільного Музею історії хліба був проведений Урок пам’яті на тему «Нам заповідана мужність і відвага». Основний інформаційний матеріал представили екскурсоводи музею. Були використані уривки спогадів учасників Другої світової війни (на жаль їх вже немає з нами) та тих, кого в роки війни вивезли з України на примусові роботи (результати пошукової роботи). Розповіді учнів підкріплювалися наочним матеріалом, який показували за допомогою мультимедійного проектора. Учні озвучили страшні цифри, це втрати людства та безпосередньо України: загинуло близько 60 млн осіб у цій війні, загинули 4 млн воїнів з України, понад 2 млн українців було вивезено для примусової праці під час окупації, на території республіки цілком чи частково було зруйновано понад 700 міст і 28 тисяч сіл, близько 10 млн людей залишились без даху над головою, знищено понад 16 тисяч промислових підприємств. 

            

Уважно слухали учні нашого односельця, випускника Тарасівської школи, Дяченка Сергія. Разом з дружиною та маленьким синочком він завітав на наш Урок пам’яті. Затамувавши подих, діти слухали його не дуже багатослівну, а тому ще більш вражаючу, розповідь про перебування у зоні АТО. Адже незвично відчувати, що людина, яка стоїть перед тобою, рік провела там, де стріляють, де гинуть люди. Гадаю, найбільше учням запам’яталися його слова про те, що там зовсім по іншому відчув, що таке Батьківщина. Сергій наголосив, що на питання, чому він там був, відповідає:

      «Я хочу, щоб мій син, моя сім’я, рідні та близькі ніколи не чули гарматних пострілів».

                                   

Ще пару років тому здавалося, що мир пануватиме у нашій країні вічно. Але вже рік не змовкає зброя на сході України, знову плачуть матері за загиблими синами, вдови – за чоловіками, діти – за батьками. Тисячі людей змушені знову захищати рідну землю із зброєю в руках. У зоні АТО перебували та знаходяться зараз Дяченко Сергій, Мечецький Олександр, Павловський Олександр, Козін Олег, Розпутняк Микола, Рустамов Олег. Навіть у фільмі жахів не можна було уявити, що розпалюватиме цю локальну війну представник Росії, народ якої поніс мільйонні втрати у Другій світовій війні. Тому одним із завдань нашого уроку є заклик до миру з усіма народами, прищеплення поваги до територіальної цілісності країн, виховання толерантності до інших народів.

                                        

Своєрідним символом нашої пам’яті про полеглих став образ птаха журавля. І уявляється той птах солдатом, який грудьми прикриваючи рідну землю від ворогів, гине. Поховали його товариші таємно від ворогів, а потім і самі полягли. Так і губилися на нашій землі братські могили. Учні поклали гвоздики до символічного обеліска загиблим воїнам.

                                       

Хочеться згадати слова із заключної пісні нашого уроку, яку виконали всі, хто його проводив:

                                                      

                                  «Маки червоні знов розцвітають.

                                            Пам’ять дідів бережуть.

                                      І до вогню, що серця зігріває,

                                                   Їхні онуки ідуть».

 

                    Матеріал підготувала директор Музею історії хліба Пісня Т. І.

     

                              

Переглядів: 209 | Додав: Діва | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar